7. Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8. Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9. Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10. Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11. Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12. Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13. Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14. То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15. Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16. Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17. Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18. Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19. Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -
20. Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21. Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22. То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23. Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24. Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25. Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26. Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,