3. Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4. Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.
5. Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6. Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7. Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8. Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!