22. Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23. О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24. Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25. А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26. А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27. Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28. Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29. Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30. Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31. І цитра моя голосить, і сопілка ридає.