7. О, ніч тая - нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
8. Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
9. Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
10. За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
11. Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
12. Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
13. Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
14. З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
15. Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
16. Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
17. Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
18. Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.