21. Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22. Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
23. На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
24. Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
25. Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
26. Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!