18. Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
19. Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
20. Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
21. Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
22. Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.