Йов 29:8-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

8. Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;

9. Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.

10. Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.

11. Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;

12. Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.

13. Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.

14. Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.

Йов 29