8. Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9. Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10. Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11. Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12. Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13. Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14. Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.