6. Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7. Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,
8. Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9. Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10. Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11. Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12. Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13. Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14. Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15. Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16. Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17. Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18. От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19. Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20. Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.