1. І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2. О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3. Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4. Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5. Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6. Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7. Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,
8. Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9. Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10. Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11. Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12. Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13. Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14. Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.