14. Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15. Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.
16. В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17. Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18. Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19. Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.
20. Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21. Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22. Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23. А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.
24. Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25. А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?