11. Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.
12. Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!
13. Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?
14. Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.
15. Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,
16. Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?
17. Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?
18. Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -
19. Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:
20. Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!
21. Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.
22. Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.
23. Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -
24. Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.