5. Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6. Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7. Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8. Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9. Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10. Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11. Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12. Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13. Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14. А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15. Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16. Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17. Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18. Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19. (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20. Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.