20. Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21. Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22. Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23. Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24. Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25. Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26. А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27. Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28. Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29. Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30. Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31. Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?