10. Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11. Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12. Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13. Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14. А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15. Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16. Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17. Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18. Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19. (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20. Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21. Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22. Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23. Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24. Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25. Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26. А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27. Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28. Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29. Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?