16. Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17. Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18. Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
19. Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20. Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21. О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22. За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23. О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -
24. Про вічні часи на каменї видовбати!
25. Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,