1. І відказав Йов і рече:
2. Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
3. Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
4. Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
5. А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
6. То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
7. Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
8. Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
9. Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
10. Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
11. Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
12. Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
13. Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
14. Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
15. Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
16. Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.
17. Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
18. Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.