14. Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.
15. Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16. Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -
17. Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18. Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19. Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20. Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21. О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22. Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.