18. Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19. Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20. Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21. Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони - йому те байдуже;
22. Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.