14. Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15. Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16. Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17. Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18. Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19. Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.