15. Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.
16. А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!
17. Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:
18. Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.
19. Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.
20. Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:
21. Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.
22. Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.
23. Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!
24. За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?
25. Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?
26. Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;