3. Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?
4. Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом - чоловік справедливий і невинний!
5. Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.
6. За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!
7. І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;
8. Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:
9. Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?
10. В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.
11. Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?
12. Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.
13. У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.
14. Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.
15. Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.
16. У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.
17. Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.
18. Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;
19. Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;
20. Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;
21. Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;