5. А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6. Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7. Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8. Та ж він висший небес, - що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, - що можеш зрозуміти?
9. Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10. Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11. Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, - та й чи ж не зверне на його уваги?
12. Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13. Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14. І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15. Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.