Йов 11:2-6 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

2. Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?

3. Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?

4. Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.

5. А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,

6. Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.

Йов 11