15. Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16. І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17. І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18. Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19. Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20. Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.