3. Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4. Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5. Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6. Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7. Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8. Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?
9. Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10. Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11. Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12. Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13. Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -
14. Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15. Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16. Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.