13. Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -
14. Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15. Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16. Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17. Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.