3. Поперед його - огонь пожераючий, а позад його - поломє палаюче; поперед його земля, мов би сад Едемський, а позад його - пустиня порожня, і нїкому не буде рятунку від його.
4. З виду вони - мов ті конї дужі, а скачуть, як їздецї (на конях);
5. Скачуть по верхах гір із гуком, наче від возів, із тріскотом поломя огненного, як солому пожерає, - се нарід потужний, все до бою готовий.
6. Побачать його люде, й затремтять, - у всїх обличчя поблїднуть.
7. Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.
8. Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.
9. Ввихаються по містї, вилїзають на мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.
10. Перед ними, бачиться, здрігається земля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.
11. А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнїм; бо се його - отта безлїч війська, се його волю виповняє оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, - хто видержить його?
12. Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї.
13. Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.
14. Хто знає, чи він не пожалує вас, і не дасть своє благословеннє на хлїбові та ливні приноси Господеві, Богу вашому.
15. То ж затрубіте трубою на Сионї, визначіть піст, і оповістїть сьвяточні збори.
16. Зберіть народ, скличте збори, позбірайте старих, дїти й немовлят при грудях; нехай вийде жених із своєї сьвітлицї і молода з своєї комори.
17. Між двором і жертівником нехай заплачуть сьвященники, божі слуги, та й промовлять: Пожалься, Господи, люду твого, не подай наслїддя свого на поругу, щоб невірні з його не сьміялись. Чого б говорити невірним між собою: Де Бог їх?