4. Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.
5. А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.
6. Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.
7. Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.
8. Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.
9. Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.
10. І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.
11. І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.
12. Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.
13. Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.
14. Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.
15. Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.
16. Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.
17. Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.
18. Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.
19. І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.
20. Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,
21. щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.
22. І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно.
23. Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.
24. Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.