4. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7. Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8. Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.