17. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19. Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20. Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21. Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22. Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23. І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24. Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25. Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.