3. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4. Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5. Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6. І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7. Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8. язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
10. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11. Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12. Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13. Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.