3. і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,
4. то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5. Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6. Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?
7. Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8. Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
9. коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.
10. Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
11. Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
12. Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.
13. Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляєть ся милосердє суду (понад суд).
14. Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15. Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,