8. Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9. Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10. а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16. Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18. Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.