15. Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.
16. Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку.
17. Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.
18. Не зоставляй відьми живою.
19. Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.
20. Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.
21. Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.
22. Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.
23. Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую.
24. І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами.
25. Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.
26. Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця;
27. Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.
28. Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого.
29. Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї.