11. Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити.
12. Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові.
13. Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити.
14. Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.
15. Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.
16. Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку.
17. Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.
18. Не зоставляй відьми живою.
19. Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.
20. Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.
21. Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.
22. Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.