8. Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
9. Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
10. Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
11. Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
12. Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14. Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.