4. вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5. їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
6. Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7. анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
8. Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
9. Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10. Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11. ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
12. сказано їй, що більший служити ме меншому,
13. яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
14. Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15. Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16. Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17. Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18. Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19. Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?