15. Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16. Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17. Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18. Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19. Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20. Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
21. Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22. Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23. і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24. як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25. Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26. І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27. Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: