Римляни 9:1-7 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

1. Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

2. що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

3. Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

4. вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

5. їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

6. Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

7. анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.

Римляни 9