18. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
19. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
20. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
21. що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
22. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
24. Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
25. Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
26. Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
27. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
28. Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
29. бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
30. А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
31. Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
32. Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
34. Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
35. Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?