13. Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
14. Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
15. Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
16. Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
17. коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
18. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
19. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
20. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
21. що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
22. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
24. Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?