14. Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:
15. вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);
16. в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.
17. Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,
18. і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;
19. і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві,
20. наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.
21. Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?
22. говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?
23. ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?
24. Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.
25. З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.
26. Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?
27. І осудить необрізаннє по природї, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.
28. Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє,
29. а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.