Римляни 2:11-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

11. Нема бо в Бога вважання на лиця.

12. Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине; а скільки в законї згрішило, (стільки їх) законом суд прийме

13. (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся.

14. Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:

15. вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

16. в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.

17. Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,

18. і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;

19. і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві,

20. наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.

21. Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?

22. говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?

23. ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?

Римляни 2