1. Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи (другого).
2. Знаємо ж, що суд Божий по істинї на тих, що роблять таке.
3. Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?
4. Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?
5. По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнїв на день гнїву і відкриття праведного суду Бога,
6. котрий віддасть кожному по дїлам його:
7. тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;
8. а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв.
9. Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;
10. слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.
11. Нема бо в Бога вважання на лиця.
12. Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине; а скільки в законї згрішило, (стільки їх) законом суд прийме
13. (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся.
14. Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: