1. Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.
2. Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.
3. Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.
4. Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.
5. Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,
6. щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7. Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.
8. Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,
9. а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.
10. І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.
11. І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.
12. І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.
13. Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.
14. Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.