3. Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4. Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5. Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
6. Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7. Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8. (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9. І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10. Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11. Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12. Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13. Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14. чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15. Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16. Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17. Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18. то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19. Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.