10. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11. Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14. Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15. А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16. Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17. Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18. Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19. І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20. Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21. До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних.