5. Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6. Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7. Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8. Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9. Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10. Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11. Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12. Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!