11. Простерла китицї свої аж понад море, а парости свої аж до ріки.
12. Чому розвалив єси мури її, так що всї обривають її, чия веде сюди дорога.
13. Підриває її лїсовий вепер, і спасає луговий зьвір.
14. Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник,
15. І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе.
16. Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого.
17. Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.
18. І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє.
19. Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся!