36. І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37. Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38. Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39. І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40. Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41. І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42. Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43. Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44. Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45. Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46. Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47. Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48. І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49. Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50. Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51. І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.